шуся там, дожидаючи повороту яхту, що завезе вас до Стамбулу.
— Таку вигоду можу прийняти.
— Це ніяка вигода. Це інтерес. Мій і ваш. Ви покажете мені Трою і поясните дещо. За цю поміч я заплачу вам даремною їздою до Стамбулу і грішми. Маю гроші. Забагато…
Добили торгу. Мортон, ще як був в Атенах, хотів їхати просто до Трої. До Солуня приїхав лише тому, бо куплений ним яхт уже був навантажений товаром солунського купця. Тепер ждав Мортон лиш на вістку, що його яхт вже вивантажений і очищений. Не довго ждав, бо надійшов наймлений ним драґоман-перекладач.
— Пане, — сказав, — яхт уже чистять. Смерком буде готовий до відїзду. Служба жде на зачет, бо хоче перед відїздом погуляти.
— Їдемо зараз під ніч, чи аж завтра досвіта? — спитав Мортон Сивенького, висипаючи на стіл гроші й числячи їх.
— Що скорше, то ліпше.
— Це гроші для служби яхту, — звернувся Мортон до драґомана. — Передайте їм і скажіть, щоб не попилися, бо смерком відчалимо.
Коли драґоман відходив, Мортон шепнув йому: — Поступи до господаря гостинниці і скажи, щоб до рахунку за це, що я тут дістав, дорахував і те, що йому винен цей ефенді (пан).
— На службу вашого яхту можна покладатися? — спитав Сивенький Мортона, коли драґоман відійшов.
— Я взяв найліпших, які були в Атенах.
— Які ті ваші матроси, не знаю, бо я не бачив їх. Але той драґоман… не з найліпших.
13
