Цю сторінку схвалено
— І це незла штука! — сказав батько. — Не гірша від тої, яку показав твій брат, голяр. Тепер не знаю, кому з вас двох записати хату!
В тій хвилині надійшла хмара і почав падати зливний дощ.
— Тепер уважай, батьку, що я потрафлю! — сказав шермар.
Він станув серед подвіря, вийняв свою шаблю з піхви і почав нею вимахувати над своєю головою так скоро, що шаблі й не було видко, а на його голову не впала ні крапля дощу.
Батько счудувався цею штукою найбільше і закликав:
— Ти виграв! Хата твоя!
Але всі три брати дуже любилися і лишилися всі в батьківській хаті. Вони жили ще довго в щастю і добрі, бо своїм ремеслом заробляли собі на добрий прожиток.
