Цю сторінку схвалено
— Мої сини, йдіть у світ широкий і нехай кожний з вас навчиться якогось ремесла. За три роки вертайтеся до дому і тоді, хто з вас покажє мені найкращу штуку своєї рукодільности, тому запишу хату!
Сини згодилися і пішли в світ. Заки розійшлися, постановили, що один з них, найстарший, стане ковалем, середущий голярем, а наймолодший шермарем, то є борцем на шаблі. Вони розійшлися за селом різними дорогами і кожний пошукав собі доброго майстра в своїм ремеслі. І небаром всі були добрими ремісниками. Коваль підкував раз коні самому королеві й подумав собі:
— Тепер я щось значу! Хата певно буде моя!…
Голяр стриг і голив лише великих достойників і думав собі:
