«Нарід собі» — це гасло, як провідну девізу, поклало «Товариство Прихильників Української Господарської Академії» в основу своєї діяльности з метою зберегти на будуче Українську Господарську Академію — цю першу українську політехніку. Товариство має на меті утримувати її від нині власними коштами самого українського громадянства, беручи на увагу загально-національне значіння та потребу під цей час самостійної та вільної української високої технічної школи.
Але український нарід, а передовсім його інтеліґенція все ще мало призвичаєні до основної засади англо-саксонської суспільної практики, — себто громадської самодопомоги (self-help). Зокрема не вірить наша інтеліґенція, що цим шляхом нарід поневолений може будувати підвалини свого культурного та господарського життя, перебуваючи навіть в ярмі чужої та ворожої державности, що програмово гальмує його громадський розвиток та поступ. Ще більше зневір'я й майже гамлетівського скептицизму доводиться чути, коли йде мова про якусь українську спробу розпочати ту чи іншу культурну акцію та поставити її на власну фінансову базу. Мовляв, український нарід бідний; маси мало ще свідомі та дисципліновані, а головне — невиховані до жертвености на національні потреби. Правда, одночасно багато говориться і пишеться про засаду «власними си-
