вища освіта й що вони можуть користуватися добрими німецькими школами. Естонське селянство стихійно зареаґувало на цю нахабну провокацію. До часописів рясно посипались протести села. Багато з них протестувало дуже символічно, посилаючи гроші для Е. О. К. — з приміткою: «Замісць відповіді П'ярту Суіяві».
Тоді було зроблено спробу зруйнувати цей комітет із середини. Ця спроба була більш успішною. Вона була скерована проти голови Комітету — Гурта. Знайшовся такий фанатик — Якобсон, якому успіх Гурта не давав спати; бо він сам претендував на провідника народу. Отже він взяв на себе ролю «голосу народу». Почалися полеміки, напасти та запідозрювання «самозванного» Комітету; була переведена у 1878 р. (тоді капітал Комітету виносив 33.247 карб. 05 коп.) — ревізія, що лише ствердила бездоганність праці Комітету; відтак пішли зголошення окремих думок; розпочалася конкуренційна сепаратистична та ворожа акція і, врешті, жалюгідний розлад в лоні самого товариства, через що, на радість німців, все проволікалося здійснення його головної мети.
За браком місця неможливо тут зупинитися на всіх перепетіях цього трагічного розладу, де політичні інтриґи пошкодили загально-національну справу. Зверну увагу ще на ролю естонського жіноцтва в цій національній акції. Естонки заклали для цієї мети свій жіночий комітет, який для здобуття грошей влаштував три спеціяльні «базари», що відбулися з великим фінансовим успіхом, давши 3.115 руб. 19½ коп. чистого прибутку. Врешті, комітет мав понад 30.000 карб. й землю під будинок, але школа, проте, не будувалася, бо продовжувалися старі та виникали нові сварки політичного або персонального харак-
