лося 85 шкіл, 70 дитячих притулків, разом 95.000 чеських дітей в загрожених районах.
Як чехи всебічно й докладно трактували національно-допомогову акцію видно з того, що в 1912 р. вони заклали в Празі спеціяльне «Menšinové museum», а на весні 1912 р. почали видавати квартальний «Sborník menšinový», часопис виключно присвячений з'ясуванню справ національних меншостей.
Чехо-словацька визвольна акція під час світової війни також і засадничо фінансувалася власними коштами. Маємо про це цікаву програмову заяву ч.-сл. революційного проводу з 25. І. 1917 р. «Наша політична акція — говориться в ній — вимагає, звичайно, великих фінансових жертв, але ці жертви приносимо ми самі, чехи. Національна Рада не взяла від жадного союзного уряду ані сотика…, фінансова незалежність нашої політичної акції та цілковита її непідкупність була основною частиною нашої програми. Діючий фонд складається в внесків, які контролює Голова Національної Ради… Ось чому ми з натиском повторюємо, що політична чеська акція є фінансово абсолютно незалежна. Свою політичну самостійність ми не вижебруємо, але будуємо власними силами».
У своїх спогадах («Світова Революція») Т. Г. Масарик робить підсумок цієї фінансової акції, головним джерелом якої була ч.-сл. еміґрація в Америці. Отже, на протязі часу 1914/15–1917/18 роках американська ч.-сл. колонія дала на визвольну акцію 1.374.885 долярів. Цікаво, що й після війни в самостійній чехословацькій республіці відчувається потреба такої культурної самопомочі, бо ця молода держава не встані ще за-
