передплата часописів, закладення читалень, книгозбірень; організація шляхотних розваг, театральних вистав, концертів, викладів, міських екскурсій та відвідин молоддю Праги з виховавчою метою, також опіка над чеським робітником та ремісником, торговцем, чоловіками та жінками; посередництво при шуканню ними заробітку, захисту їхнього існування проти бойкоту або усування з праці, видалення з хати чи з громади; опіка над чеським лікарем, адвокатом, урядовцем; здобування концесій для чеських реставрацій і готелів, потреба яких викликалася протичеською поведінкою відповідних німецьких підприємств; допомога правнича та фінансова; вишукування чеських інтересентів для справ, що торкалися змін властителей реального майна або предприємств; заходи в справах мовної рівноправносте в урядуванню й в громадськім життю; опіка над національним фактичним станом посідання взагалі тощо»…
Звичайно, що таке всебічне поширення чеської допомогової захистної національної акції вимагало з одного боку належної її диференціяції та децентралізації, а з другого — відповідного зосередження й об'єднання. Це тяжке завдання чехи також вирішили доцільно та вміло.
Ця акція була передовсім диференційована під географічним оглядом в залежності від загрози та небезпеки винародовлення для поодиноких частин чеської національної території. Одною з перших (в 1885 р.) повстала «Národní jednota severočeská» для захисту чеської меншосте у так зв. «Deutsch-Boehmen». Її доповнювала на півдні: «Národní jednota pošumavská» (1894). Також Морава мала дві такі «jednoty» (спілки): південно-
