засіб пропаґанди. «Її фінансовий ефект — пише відомий німецький кельтолог проф. Й. Покорни у своїй книзі «Ірландія» (1916) — був такий великий, що «Земельна Ліґа» здобула у свої руки все парляментське представництво від Ірляндії, бо згідно з англійськими виборчими законами лише заможна людина може заризикувати виборчу кампанію, а серед ірляндців не було таких багато».
Згодом ірляндці почали в краю справу свого відродження із площини виключно політичної боротьби переводити на шлях господарського самоозначення. Вони поставили цю акцію на певну базу національної самодопомоги. Ініціятором її був відомий ірляндський діяч — Сер Г. Плонкет, який в 1889 р., в порозумінню з іншими діячами, розпочав пропаганду з метою «переконати хліборобське населення Ірляндії, що воно куди більше має у своїх руках свій добробут, ніж про це загально відомо»… Основним гаслом цієї пропаганди була засада — «Self-help» (самодопомога), — отже англійський переклад гасла «Нарід — собі», про яке тут мова. Практичним вислідом цієї пропаґанди було «Ірляндське Хліборобське Товариство» (І. А. 0. S.), що повстало в 1894 р. За 20 років воно мало 1023 ріжного роду сільсько-господарських спілок, з 106.301 членами та 92 міл. франків обороту.
Свою працю «І. X. Т.» розпочало влітку 1895 р. від спеціяльного аґрікультурного дослідження Ірляндії фаховим: «Вакаційним Комітетом» (Recess Committee). Цей Комітет складений з 22 ірляндських фахівців, представників всієї Ірляндії, незалежно від їхнього політичного напрямку, вивчав причини господарського занепаду Ірляндії та засоби сільсько-господарського її відродження. «За короткий час — так була оцінена їхня праця
