перемогу вони завдячують культурному високому рівневі та не менш високому ступню національної свідомосте фінських народніх мас, що у свою чергу було природним вислідом плянової просвітної акції серед фінського селянства з боку фінської молоді та інтеліґенції в дусі засада «Нарід — собі», себто, дуже вміле та доцільне ви користування ідеї самодопомоги у справах загально-національного значіння.
Цікаво, що початки цих заходів зв'язані з катастрофічним голодом у Фінляндії в 1867 р. Е. Молтенсен, авторка цікавої «Книги про фінів», — пишучи про цю катастрофу та вплив її на пізніший громадський рух у Фінляндії, зауважує, між іншим, що «не завжди під сонцем щастя народжуються та виростають великі річі; навпаки, дуже часто тяжкі часи мають у собі зарідок непереможного успіху». У зв'язку з катастрофою 1867 р. почалися збори грошей на голодуючих. «Можна було б припускати, — каже цитована авторка, — що все заощаджене тоді пішло на закуп хліба; але саме тоді з незвичайним успіхом поширюється селянський університет. Бож всі нараз побачили, що коли у цій бідолашній країні треба жити з якимсь почуттям певности, то у першу чергу потрібно розчищати ґрунт у пустелях безпросвітної темряви та байдужости. Найвірнішим шляхом до покращання ситуації була визнана народня просвіта».
Звідси був вже один крок, до ідеї «селянського університету», що незадовго перед тим виринула та була здійснена в Данії. Пропаґаторами та організаторами культурно-господарської самодопомоги, зокрема на селі, було фінське студенство, яке взагалі відограло дуже активну ролю в історії національного відродження свого народу. Воно
