І.
Риємо, риємо, риємо
Землю, як тії Кроти,
Відти плазуємо зміями,
Сіємо, сіємо, сіємо
Буйні червоні квіти!..
Пишно розсійтеся бурями,
Маки — червоні вогні!
Там по-за ґратами мурами
Тінями сірими хмурими
Ранки конають ясні
Збудимо гучно ми дзвонами
Люд, як надійде наш час,
Крикнемо вільно-червоними:
— Владарі світу з коронами
Ви непотрібні для нас!
ІІ.
На зелені килими
Папірцями білими
Полетіли вершники з миром розмовлять.
— Гей, не спи, робітнику!
На панському смітнику
Вороги не сплять.
Гордою, сміливою
Бурею бурхливою
Встань, народе зраджений, як один устань:
З гимном-перемогами
Новими дорогами
Підемо на брань.
Блисками-пожежами
Небо обмережимо,
Прапор наш малиновий засия в горі.
Годі вам пишатися,
Кровію упиватися,
Гетьмани — царі!
ІІІ.
Ми — тіні, ми — тіні меткі,
Ми — влучні рушення руки,
Ми носимо в грудях ненависті море,
І в ночі осінні, в обіймах імли
Ми гимни тобі заплели,
Червоний тероре!
Ми — жах, ми — караючий гнів,
Ми молимся культу вогнів,
І хто є відважний, і хто нас поборе…
Ми ті, що руйнуємо трони!
Навіщо нам сяйво корони,
Червоний тероре?!
