Сторінка:Боротьба з націоналістичними ухилами в КП(б)У та КПЗУ (1927).pdf/18

мене, крім боротьби за класове та національне визволення робітничого класу в спілці з селянством, жодних инших традицій не було, і від цього я, протягом цілої своєї революційної діяльности, почавши від 1909 року, ні на йоту не відступався... Не відмовляюся ні від чого в своєму минулому, бо вважаю, що боровся так, як належало більшовикові-ленінцеві в умовах української дійсности, хоч тоді я ще не був у партії Леніна. Я його (минулого) не зрікаюся, а, навпаки, пишаюся з свого минулого“. Таким чином, виходить не лише виправдання всіх помилок боротьбистів, але й виправдання лінії партії українських есерів, до якої раніше належав т. Шумський, лінії перед розколом партії. Так само сам Шумський визнав факт впливу на нього дрібно-буржуазних українських націоналістів нині. В листі, адресованому ним ЦК КП(б)У з 3 лютого, написано, що в розпорядженні комуніста-українця мало розумних та переконливих аргументів, щоб відбивати розмови українських націоналістів. „На жаль, треба констатувати, що в словах ворога, де подається оцінку становища комуніста-українця в партії, багато гіркої правди, бо комуніст-українець справді почуває себе пасинком партії“. Автор листа прямо видає себе з головою цими словами, бо виказує, що його заяви про панування в партії руського комуніста та про „ніби пригнічене становище українських комуністів“ просто надхнено розмовами во-