Сторінка:Бородаєвський П. Як розвести на піску сосновий бір (С.Петербург, 1908).djvu/7

— 5 —

вони соломою. Двори обнесені поламаними похилими тинами, а то й зовсім тину не має, повітки та загати низенькі, старенькі, обмазані полупаним кізяком з дірками на кришах. Звісно, ліс порубаний, лісу нема, а на тих місцях де колись ріс ліс, шумлять весняною водою яри, абож біліють сипучі піски. Що до пісків то їх можна зробити не тільки не шкідливими, а ще й користними. Як же це зробити? Звикле, на низьких заливних містах, коло річок росте дуб, бересток, вьязок, ясен, кленок, липа, осика, осокір, чорноклен, жостір, ліщина, рідко терен, а на самих низьких та мокрих з водою містах росте чиста висока та струнка вільха. Далі від річки на сухих вже болотцях між купинами, де ще не глибоко можна знайти воду, росте лоза, а кругом береза; на ще вищих містах росте абож сосна, абож ріденька травиця, та на „кучугурах“ — дереза, [[шелюг]] та корячкуватий осокір. У селах, де земля піскувата, не рідко можна бачити гнучку та гінку високу тополю. З усіх перелічених дерев на піску скоріш усього можна розвести сосну, бо тільки вона одна росте гарно на піску, та ще можна до неї додати шелюг, котрий росте й на самих сипучих пісках. Ці останні піски перш усього засажують шелюгом абож сплош, абож розбивають піски шелюгом на клітки 5—10 десятин у кожній: а як він підросте і буде захищати клітки від вітру, і пісок не буде здуватися вітром, то тоді вже клітки засажують сосною. Сосну розвести не дуже трудно, було б бажання. Сосна розмножується, як звісно, одним насінням, бо не дає парості ні від коріня, ні від пеньків, скажем не так, як примірно верба, кожна гіляка котрої, забита у землю, прий-