та понівечені, вершини котрих загинули між гіляками инших сосон. Прорубають бір кожний раз, як попадаються сухі, суховершинні та понівечені сосни. З 30 до 60 літ прорубкою можна взяти з кожної десятини не менш 10 куб. саж. лісу. Що-б ми не робили, чи прочистку, чи прорідку, чи прорубку, — ніколи не можна обрубувати на соснах сирих гіляк, та краще б не займати і сухих, бо від цього сосна загниває і псується.
Рубка. 60-літню сосну можна вже рубати, абож сплош, абож вибрати з бору товстіші сосни, скажем від 6 вершків, товщиною поперек стволу. Зрубавши бір сплош, коріння корчують, а на оголеному місті садовлять знову соснові живці. Як що садка посаджена між шелюгом, як казано, то шелюг рубають кожні 3 роки.
Добре б було, як би, прочитавши оцю книжку, ви побалакали б з сусідами, а затим, зібравши сход, постановили громадою — садити що-року на пісках скільки десятин сосни: може б діти ваші, рубаючи бір, помьянули добрим словом і вас. Громаді посадити 20–30 десятин сосни що-річно — пусте діло, а багато б було з цього добра: окрім того, що з годом на селі була б у кожного своя деревина, піски не заносили б села, хутори, поля та луки.
У Изюмському повіті, у де-котрих громад, є соснові бори, насаджені 40–50 літ тому назад, ще за часів воєнних поселеній. Діти поселян вже тепер рубають ці бори, жалкуючи, що мало насадили. Звісно, без лісу ніяк не можна жити та хазяїнувати, а щоб ліс був, треба його садити та ростити, а найбільш і скоріш на тих землях, котрі і так не дають ніякої користи — скажем на пісках. До діла, братці!
