скувате, лише не на сухому, білому неплодющому піску, а на більш-меньш сірому цвітом, що бува на низьких містах не далечко від вільх, березняків, абож сільських городів, тільки не на гноюватій землі, де корінці живців буде підьїдати „вовчок“. Краще було б як би під питомник знайти піскуватої чорноземлі, тільки щоб під нею була не глина, а пісок; для того щоб це дізнати, на підходящому місті копають глибоку яму, і як що на глибині 9—10 вершків буде така ж земля, як і зверху, абож пісок, та не буде жорстви і на дні ями не буде води, то така земля під питомник гожа. Звісно соснові живці можна розвести і на сухому білому піску і на землі чорній глеюватій, алеж на такій землі зростити гарні живці дуже трудно і будуть вони не такі гарні, як на піскуватій чорноземлі.
Місто під питомник треба обірати, як можна ближче до тих пісків, де будемо розводити бір, щоб недалеко було возити живці. Окрім того на Україні, особо ж на південому і зхідньому краю її (Старобільський, Изюмський повіти, Катернославщина та инші міста, що лежать ще ближче до моря) з весни та літом дують сухі, палкі, південні та південно-західні вітри; ці вітри сушать землю, піднімають хмари сухого, гарячого піску і оголяють рослини. Щоб хоч трохи оберегти від шкодливих вітрів посіяне соснове насіння, а потім і живці, питомники треба закладати у защиті, на приклад, на поляні серед лісу, абож під лісом, котрий буде захищати від вітру і зпеки з півдня та з схід-сонця.
Як підготовити грунт для питомника. Знайшовши під питомник підхоже місто, у осени його очищають від бурьяну і перекопують лопатами на глибину 10—12
