Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/59

Ця сторінка вичитана

Граф (з гнівом). Можеш ти брехати й казати таке! Його найлютіший ворог не насмів би побажати йому цього нещастя!

Сюзана. Він просив мене умовити пані, щоб просила вас вернути йому свою ласку. Він так злякався, як ви прийшли, що сховався за це крісло.

Граф (з гнівом). Пекельна крутня! Я ж на ньому сів, як прийшов.

Керюбен. Ой, ваша вельможність, я сидів і тремтів за кріслом.

Граф. Друга брехня! Я сам там сидів.

Керюбен. Пробачте, але саме тоді я притулився в кріслі.

Граф. Це просто вуж, а не хлопець… гадюка! Він нас підслуха̀в!

Керюбен. Навпаки, вельможний пане, я старався, як міг, нічого не чути.

Граф. О зрада! (До Сюзани). Ти не вийдеш за Фіґаро.

Базіль. Здержтеся. Он ідуть.

Граф (стягаючи Керюбена з крісла й ставлячи на ноги). Він так сидів би перед цілим світом!

 
СЦЕНА X
 
Керюбен, Сюзана, Фіґаро, графиня, граф, Фаншета, Базільо  багато слуг, селянок, селян, убраних у біле
 

Фіґаро (держить жіночий ток, оздоблений білими перами і білими стьожками; говорить до графині). Тільки ви, пані, могли б нам добути цю ласку.