Граф (весело). Котре завдавало багато труду дівчатам! Ах, Сюзето, це чарівне право! Якби ти прийшла поговорити про його смерком у садок, я дав би таку ціну за цю маленьку ласку…
Базіль (говорить з надвору). Його ясновельможности немає в покоях.
Граф (встає). Що це за голос?
Сюзана. Яка я нещасна!
Граф. Вийди, щоб сюди не йшли,
Сюзана (збентежено). Щоб я вас тут залишила?
Базіль (кричить надворі). Його вельможність були у пані, вони вийшли: я подивлюсь.
Граф. І жодного кутка, де б сховатися! Ага, за цим кріслом… досить погано; але відряди його швидше.
Сюзана загороджує йому дорогу, він її легенько відпихає, вона відходить і стає між ним і пажем; але тимчасом як граф нахиляється і займає його місце, Керюбен крутнувшись кидається з ляку в крісло на колінах і там прищулюється. Сюзана бере сукню, що була принесла, закриває нею пажа і стає перед кріслом.
Базіль. Чи не бачили ви його вельможности, панночко?
Сюзана (раптово). А чому б це я бачила його? Дайте мені спокій!
Базіль (наближається). Якби ви були більш розсудливі, то не знайшли б нічого дивного в моєму запитанні. Його шукає Фіґаро.
