Сюзана. Молода метка особа, спритна й весела, але не тією майже безсоромною веселістю наших спокусниць-субреток. Її гарненький характер змальовано в передмові[1], і саме за цією передмовою акторка, що не бачила панну Конта, повинна його студіювати, щоб добре віддати.
Її убрання перших чотирьох актів білий корсаж з торочками дуже елеґантний, така сама спідниця і ток, що його наші крамарки назвали відтоді „а-ля-Сюзан“. У святкуванні в 4 акті граф покладає їй на голову ток із довгим серпанком, з високими перами й білими стяжками. Вона має в п'ятому акті левітку своєї пані і ніяких прикрас на голові.
Марселіна — жінка розумна, з роду трохи жвава, але котрій помилки й досвід справили вдачу. Якщо акторка, що її грає, підійметься з слушними гордощами на високість дуже моральну, що йде за признанням у третьому акті, вона додасть багато до інтересу твору.
Її убрання — одяг еспанських дуень скромного кольору, чорний чепець на голові.
Антоніо має показуватись не п'яний, а тільки „на підпитку“; він помалу протверезиться, так що в п'ятому акті цього майже вже не помітно.
Убрання його — еспанський селянський костюм, з відкиненими назад рукавами, шапка і білі черевики.
Фаншета — дівча дванадцятьох років, дуже наївне. Її маленька сукня — рудуватий корсаж з петлицями й срібними ґудзиками, спідниця гострого кольору і чорний ток з пір'ями на голові. Її костюм той самий, що в інших селянок на весіллі.
Керюбен. Цю ролю тільки й може зіграти, як уже й було, молода й дуже гарна жінка; ми не маємо на наших театрах дуже молодих хлопців досить уформованих, щоб добре відчути тонкощі цієї ролі. Боязкий занадто перед графинею, деінде премилий пустун; тривожне й неокреслене бажання є ґрунт його вдачі. Він кидається до парубкування, але без намірів, без свідомости, і ввесь цілий у кожній пригоді. Нарешті він те, чим, мабуть, кожна мати хотіла б у глибині серця, щоб був її син, хоч вона б і мусіла від того дуже терпіти.
- ↑ Про цю передмову Бомарше див. у вступній статті.
