⁵⁰) Ця дещо туга гра слів (або — бо) лише умовно відворює гру слів в ориґіналі, яка заснована на гомонімії сполучника ou „або“ і відносного прислівника où „ge“. Отже, перекладачеві довелося, задля гри слів, змінити й скоротити дещо і в дальших рядках.
⁵¹) Він з нею не одружиться. — В. Самійленко залишив без перекладу переривний Марселінин монолог, що йде за цими словами, бо він реґулярно виключається — за згодою самого автора — в виданнях призначених для сцени (порівн. примітку 23); він, справді, зовсім недоречний з театрального й драматургічного погляду, проте дуже цікавий своїм ідейно-культурним (та публіцистичним) змістом. Наводимо його в стилістично невдалому, але досить точному, щодо змісту, перекладі Гната Юри (Бомарше, Шалений день або Весілля Фіґаро, Вінниця, 1920):
Брідуазон. Ясно: він на ній не жениться…
Бартольо. Та і не я.
Марселіна. Не ви! А син ваш? Ви ж божились мені.
Бартольо. Дурний був. Якби подібні спогади обов'язували чоловіка, довелось би переженитись на всіх.
Брідуазон. А коли так пильно придивлятись до всього, так ніхто ні на кому не женився б.
Бартольо. Грішки неминучі. — Сумна молодість.
Марселіна. Так, сумна, і навіть більше сумна, ніж думають. Я зовсім не бажаю заперечувати своєї провини: сьогоднішній день чудесно її підтвердив. Але як тяжко спокутувати її після тридцятилітнього безрадісного життя! Я родилась для життя чистого, і стала чесно жити, остільки я могла покладатись на свій власний розум. Але в часи ілюзій, недосвіду і нужди, коли спокусники оточують вас з усіх боків, а нужда сіпає вас, чим могла дитина захиститись від такого дружного нападу недругів? Чоловік, який так суворо висловлює свій присуд, можливо, в своїм житті згубив не один десяток нещасних.
Фіґаро. Найбільш виновні, звичайно, найменш великодушні; це — загальне правило.
Марселіна (жваво). Невдячні мужчини, знищуючи своїм призирством забавку вашої жаги, ваші жертви, іменно ви і мусите нести кару за помилки вашої молодости; ви і ваші судді, такі жерстокі, коли доводиться їм судити, віднімаючи у нас своєю
