до голубоньки з тонкими шпильками, то вона, мамо, не дійде того, чого хоче, з своїми каштанами! Якщо мій шлюб досить довершений, щоб оправдати мій гнів, то зате він не доволі скінчений для того, щоб я не міг одружитися з іншою, а її кинути…
Марселіна. Добрий висновок! Руйнуймо все на одно підозріння. Хто тобі довів, скажи мені, що вона одурює тебе, а не графа? Чи розглянув ти це знову, щоб осудити її без апеляції? Чи знаєш ти, чи вона вийде під дерева, з яким заміром вийде? Що вона там скаже, що вчинить? Я мала тебе за розумнішого!
Фіґаро (цілуючи їй руку з запалом). Вона правду каже, моя мама, правду каже, завжди правду! Але відступім дещо й природі; потім ліпше судитимем. Роздивімось справді, перш ніж винуватити і щось чинити. Я знаю, де побачення. Прощайте мамо. (Виходить).
Марселіна (сама). Прощай, і я теж знаю. Зупинивши його, подбаймо тепер про Сюзанині шляхи, чи краще остережім її, вона таке миле створіння. Ах, коли особистий інтерес не підбурює нас одну проти одної, ми всі охочі піддержувати нашу пригноблену жіночу половину проти тієї гордої, страшної… (сміючись) і проте трохи нерозумної половини чоловічої. (Виходить).
