нею. Танець кінчається. Починається знову рітурнель дуету. Фіґаро веде Марселіну до графа, так як ведено Сюзану. В ту хвилину, як граф бере ток і хтять почати дует, їх перепиняють крики).
Пристав (кричить у дверях) Стійте ж, панове! Усім не можна ввійти… Ґвардію! Гвардію сюди! (Ґвардія хутко йде до тих дверей).
Граф (устаючи). Що там таке?
Пристав. Вельможний пане, це пан Базіль і з ним ціле село, бо він співає ідучи.
Граф. Нехай увійде сам.
Графиня. Звеліть мені піти звідси.
Граф. Я не забуваю вашу ласкавість.
Графиня. Сюзано!.. Вона вернеться. (На бік до Сюзани). Ходім переберемося. (Виходить із Сюзаною).
Марселіна. Він завсіди приходить, щоб перешкоджати.
Фіґаро. Ах, я піду його зацитькаю.
Базіль (увіходить, співаючи на голос водевілю, що в кінці п'єси).
Серце чуле, серце вірне
Змінливу любов клене.
Не журися так безмірно:
Зрада діло не страшне.
Бо на те в Амура крила,
Щоб літати вільно міг,
Щоб літати вільно міг,
Щоб літати вільно міг.
