Граф. Одну хвилину для вашої протеже, а то я подумаю, що ви гніваєтесь.
Графиня. От ідуть два весілля. Сядьмо, щоб їх прийняти.
Граф (на бік). Весілля! Треба терпіти, чому не можемо перешкодити. (Граф і графиня сідають до одного краю галерії).
Ловецька ґвардія, рушниці на плечі.
Альґвазіль: судовики Брідуазон.
Селяни й селянки в святних убраннях.
Дві молоді дівчини несуть дівочий ток із білими перами.
Дві інші — білий серпанок.
Дві інші — рукавиці й букет до корсажу.
Антоніо веде за руку Сюзану, як той, що віддає її за Фіґаро.
Інші дівчата несуть другий ток, другий серпанок, другий білий букет, подібні до перших, для Марселіни.
Фіґаро веде за руку Марселіну, як той, що має віддати її докторові, котрий замикає похід з великим букетом при боці.
Молоді дівчата, проходячи перед графом, вручають його слугам усі прибори, призначені Сюзані й Марселіні.
Селяни й селянки, ставши в лави повз дві колони по боках сальону, танцюють фанданґо з кастаньєтами; потім грається рітурнель дуету, цим часом Антоніо підводить Сюзану дографа; вона стає перед ним на коліна.