Сюзана (підіймає її). Це того маленького злодія! То ви були такі недобрі?..
Графиня. Чи треба було лишати її на його рцоі? Це було б гарне! Дайте її сюди!
Сюзана. Пані її не носитиме вже; вона обмазана кров'ю того хлопця.
Графиня (бере). Чудова для Фаншети… Перший букет, що вона мені принесе…
Фаншета. Пані, оце дівчата з містечка, що хотять піднести вам квіти.
Графиня (швидко сховавши стьожку). Вони премилі. Я нарікаю на себе, дівчатка, що не знаю всіх вас. (Показуючи на Керюбена). Що це за миленька дівчина, що має такий скромний вигляд?
Одна з пастушок. Це моя кузинка, пані, вона прийшла сюди тільки на весілля.
Графиня. Вона гарненька. Я не можу держати двадцять букетів, то зробім пошану чужосторонній (бере букет Керюбена і цілує його в чоло). Вона почервоніла! (До Сюзани). Чи не здається тобі, Сюзон… що вона подібна до когось?
Сюзана. Справді, так, що можна помилитись.
Керюбен (на бік, руки на серці). Ах, цей поцілунок був мені дуже далекий!
