доручення усунути її, вганяє за мітичним Анджелуччі по всій Европі від Лондону до Відня, потрапляє під арешт при дворі Марії-Терези, де його — не без підстав — уважано за небезпечного авантурника, і з тріюмфом вертається до Парижу в вересні 1774 року, мавши в кишені бажаний документ з підписом Анджелуччі і „речовий доказ“ — два примірники уславленої брошури (їх він тимчасом сам видрукував у Лондоні!) Цим разом справу виграно: Людовік XVI дає наказ і 28 січня 1775 року вирок парляменту в справі Ля-Бляш-Бомарше скасовано. Так один король заплатив спритному шантажистові за справжні послуги, зроблені другому.
Тепер вузол судових процесів починає поволі розплутуватись. Бомарше остаточно закріпляє за собою громадські симпатії своїм „Севільським цилюрником“ (перша вистава — 23 лютого 1775 року), що в його текст він повставляв влучні натяки на свої судові пригоди, і, після нових дипломатичних послуг — цим разом реальних — зроблених від нього французькому урядові в Лондоні, де він ретельно стежить за розвитком конфлікту між Англією й американськими колоніями, він добувається, нарешті, своєї громадянської реабілітації, себто скасування частини вироку у справі Бомарше-Ґоезман, що стосувалася до нього (1776). Останній епізод усієї цієї судової епопеї — перегляд справи про посмертні борги Парі-Дюверне — розгортається на півдні Франції, у парляменті міста Е. в липні 1778 року; і тут нові публіцистичні виступи Бомарше остаточно перемагають підкупи і особисті зв'язки графа де-Ля-Бляша; парлямент присуджує графа до виплати Бомарше 15.000 ліврів, плюс усякі — можливі відсотки, судові витрати, покриття видатків тощо — разом 70.625 ліврів.
Ми докладно розповіли саме цей епізод з ділової біографії Бомарше, бо він якнайліпше показує і загальні соціяльні умови, в яких обертався автор „Одружіння Фіґаро“, і, надто, виняткову несталість його власного становища у суспільстві. Це треба мати на увазі, визначаючи соціальну позицію Бомарше і соціальне значення його літературних творів: надто легко захопитись розмахом комерційної й фінансової діяльности Бомарше і залічити його до сам-верхів великої фінансової і торговельної буржуазії тогочасної. Бомарше, справді, належав до неї, коли
