Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/129

Ця сторінка вичитана
АКТ ЧЕТВЕРТИЙ
 

Театр являє собою ґалерію, прибрану канделябрами, засвіченими люстрами, квітами, ґірляндами, одно слово, приготовану до святкування. Спереду праворуч стіл з приладом до писання, ззаду крісло.

 
СЦЕНА I
 
Фіґаро, Сюзана
 

Фіґаро (держить її за стан). Ну, кохання моє, чи ти задоволена? Та моя мама з тонким золотим язиком навернула свого доктора: дарма, що має нехіть, він з нею одружиться, і твого буркотуна-дядю зануздано; один тільки граф лютує; бо наслідком їх шлюбу має статися наш. Посміхнися ж трохи до такого доброго наслідку.

Сюзана. Чи ти бачив щонебудь дивоглядніше?

Фіґаро. Або радше — таке веселе. Ми не бажали більшого, як тільки вирвати один посаг у вельможного графа, і от аж цілих два маємо в своїх руках і такі, що не вийшли від нього. Запекла суперниця тебе переслідувала, я зазнавав муки від фурії! І от це все змінилося для нас у найдобрішу матір. Учора я був наче сам собі на світі, і от я маю батька й матір, правда, не таких пишних,