Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/127

Ця сторінка вичитана
 
СЦЕНА XIX
 
Бартольо, Сюзана, Фіґаро, Марселіна, Брідуазон
 

Бартольо (до Фіґаро). І шукай тепер, хто б тебе прийняв за сина (хоче вийти).

Марселіна (біжить, хапає Бартольо за поперек і притягає його). Стійте, докторе, не тікайте!

Фіґаро (на бік). Ні, певно всі дурні Андалюзії вирвалися, щоб затримати мій нещасний шлюб.

Сюзана (до Бартольо). Добрий татку, це ж ваш син!

Марселіна (до Бартольо)[1]. Розумний, талановитий, гарний.

Фіґаро (до Бартольо). І не коштував вам ні шеляга.

Бартольо. А сто екю, що в мене взяв?

Марселіна (милуючи його). Ми так будемо про вас дбати, татку!

Сюзана (теж милуючи його). Ми так вас кохатимем, таточку!

Бартольо (розчулений). Тату! Добрий тату, таточку! Отже, я ще дурніший, ніж добродій (показує на Брідуазона). Я даю себе вести, як дитина. (Марселіна і Сюзана його обіймають). Е ні, я не дав згоди. (Повертається). А що ж сталося з його вельможністю?

Фіґаро. Біжім до нього, вирвім від нього останнє слово. Якщо він підводить якусь іншу інтриґу, треба все починати з початку.

Усі (зараз). Біжім! Біжім!

(Виходять і витягають Бартольо)
  1. Сюзана, Бартольо, Марселіна, Фіґаро, Брідуазон.