Бартольо. Чудне сквитування!
Дубль-Мен. Тихо, панове!
Пристав (пищить). Тихо!
Бартольо. Такий шахрай називає це сплачуванням боргів!
Фіґаро. Чи це ваша справа, адвокате, що ви бороните?
Бартольо. Я бороню цю панну.
Фіґаро. Можете далі плести нісенітниці, але перестаньте лаятись. Коли, боячися запалення позивальників, трибунали терпіли те, що зветься треті особи, вони не мали на увазі, щоб ці умірковані оборонці зробилися безкарно упривилейованими нахабами. Це значить понижувати найповажнішу інституцію.
Антоніо (до Марселіни). Що вони там так довго бурмочуть?
Марселіна. Підплатили головного суддю, він підплачує другого, і я втеряю свій процес.
Бартольо (тихо, похмуро). Я боюсь того.
Фіґаро (весело). Бодрись, Марселіно!
Дубль-Мен (встає, до Марселіни). Ах, це вже занадто! Я на вас виказую і для чести трибуналу прошу, щоб перш ніж учинити суд в іншій справі трибунал висловився в оцій.
Граф (сідає). Ні, писарю, я не висловлюсь з приводу моєї власної образи: еспанський суддя не матиме чого червоніти за ексцеси, пристойні азіятським трибуналам; доволі інших зловживань. Я маю спра-
