по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке.
Граф. Як судити в такім питанні?
Бартольо. Щоб покінчити з тим і не мудрувати з словом, припустім, що там або-ж.
Фіґаро. Прошу це внести до протоколу.
Бартольо. І ми цього будемо триматися. Такий слабий викрут не поможе винному. Розгляньмо запис у такій формі: „Котру то квоту я її поверну в тому ж замку, або ж я маю одружитися з нею“. Це так само, ніби хто сказав: „Я мушу положитися в ліжко, або я дуже хорий“, чи інакше: „бо я дуже хорий“. Так що; „заплачу, або маю одружитися“, значить: „через те, що маю повинність одружитися“[1].
Фіґаро. Зовсім ні. Фраза в сенсі такої: „Або хороба вас уб'є, або лікар“. Це безперечно. Другий приклад: „Або ви нічого путящого не напишите, або дурні вас осудять“. Тяма ясна. Чи пан Бартольо думає, що я забув синтаксу? Отож „я заплачу в тому ж замку, без коми, або маю одружитися“.
Бартольо(хутко). Кома.
Фіґаро (хутко). Її там немає. Немає, панове, або я маю одружитися.
Бартольо (дивлячись у папір, хутко). Кома, панове.
Фіґаро (хутко). Її не було, панове. Врешті, чоловік, що одружується, чи має потребу платити?
Бартольо (хутко). Так, ми дружимося з поділеними маєтками.
Фіґаро (хутко). А ми з поділеним ліжком, якщо шлюб не є сквитування.
- ↑ Ця дещо туга гра слів (або — бо) лише умовно відворює гру слів в ориґіналі, яка заснована на гомонімії сполучника ou „або“ і відносного прислівника où „ge“. Отже, перекладачеві довелося, задля гри слів, змінити й скоротити дещо і в дальших рядках.
