Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/110

Ця сторінка вичитана

Фіґаро. Ге, чого ж бракує? Велике крісло для вас  добрі стільці для судовиків, дзиґлик для писаря, дві лавки для адвокатів, поміст для добірної публіки і позаду чернь. Я піду відряджу натиральників. (Виходить).

 
СЦЕНА VIII
 

Граф (сам). Цей шахрай мене заклопотав! Сперечаючись, він бере перевагу, притискає, обгортає… Ах, крутій і крутійка! Ви порозумілися, щоб мене одурити… Будьте собі приятелями, коханцями, будьте чим хочте, я згоджуюсь, але, до біса, не чоловіком і жінкою…

 
СЦЕНА IX
 
Сюзана, граф
 

Сюзана (задихано). Ваша вельможність… Пробачте, ваша вельможність!

Граф (незадоволено)  Що там таке, панно?

Сюзана. Ви гніваєтеся?

Граф. Вам, певно, чогось треба?

Сюзана (боязко). Пані моїй нездужається. Я прибігла попрохати, щоб дали нам флякон з етером; я вам його поверну зараз.

Граф (віддає). Ні, ні, залиште його собі. Він незабаром вам стане в пригоді.

Сюзана. Хіба жінки мого стану мають лихі нерви? Це панська хороба, що її дістають тільки в будуарах.

Граф. Дуже закохана наречена, що втрачає свого молодого…

Сюзана. Заплативши Марселіні тим посагом, що ви мені обіцяли…