Сюзана. Певна річ, що я теж не вийду. Отже, мій шлюб ще раз…
Графиня (встає). Постривай… Замість кого іншого або тебе, якби я вийшла сама?
Сюзана. Ви, пані?
Графиня. Ніхто не наразився б… Граф не міг би тоді виправдатись… А покарати його ревнивість і довести його зраду, це було б… Ану, щасливий кінець першої пригоди насмілює мене спробувати другу. Перекажи йому швидше, що ти вийдеш у сад. Але гляди, щоб ніхто того…
Сюзана. Ах! Фіґаро?
Графиня. Ні, ні, він схотів би робити по-своєму… Дай мені мою оксамитну маску і мою паличку, піду надуматися на терасу. (Сюзана виходить у кабінет для туалету).
Графиня (сама). Мій маленький проєкт доволі безсоромний! (Повертається). Ах, стьожка! моя гарна стьожка! Я тебе забула! (бере її за бержерці і звиває). Ти мене більш не покинеш… Ти нагадуватимеш мені сцену, де цей бідолашний хлопець… Ах, пане графе! Що ви зробили? А я! що я в цю хвилю роблю?
Сюзана. От ваша паличка й маска.
Графиня. Пам'ятай, що я заборонила тобі казати слово Фіґаро.
