Ця сторінка ще не вичитана
— Тату, — казав Гарасько, закусюючи горілку млинцем, — і я поїду з вами шукати рельсів.
— Добре, — сміяв ся Каленик і з ним заразом сміялись усі. — Підрости ще трохи… А я таки рельси знайду! Не я буду. Я памятаю, де… Моє не пропаде!…
1902.
