Д-р Степан Росоха
Богдан Остап’юк народився 20 грудня 1907 р. в Тернополі в міщанській сім’ї. Початкову і середню школу закінчив в Тернополі. Студіював філософію (відділ хемії) в університеті у Кракові. При цьому ходив на виклади української літератури професора Богдана Лепкого: часто бував у його домі на мистецько-літературних вечорах. В Кракові брав участь у житті Студентської Громади”, був співосновником студентської корпорації ”Чорне море” та належав до п’ятки УВО (Української Військової Організації), провідником якої був Богдан Кабарівський. Ця п’ятка виконала замах у грудні 1929 р. на редакцію ”Ілюстрованого Кур’єра Щоденного” в Кракові. Згодом він переїхав на студії фармації до Ґрацу в Австрії. Повернувшись до Тернополя, одружився 22 жовтня 1938 р. з панною Євгенією Бекесевич, батько якої був управителем народніх шкіл.
В Тернополі Б. Остап’юк належав до товариства ”Молода Громада” (від початку її оснування), до ”Просвіти”, ”Рідної Школи”, ”Сокола”. На провесні 1944 р. залишив Тернопіль і подався на скитальщину разом з дружиною Євгенією та трьома дітьми. У таборі для переселених осіб (ДП) в Ганакері, округа Реґенсбурґ, був керівником Суспільної Опіки. В 1950 р. переїхав до ЗСА і поселився в Маямі на Фльоріді.
В Маямі працював фармацевтом 25 років у найбільшій шпитальній аптеці, до переходу на пенсію в 1977 році. При цьому був співорганізатором маямських товариств. Був секретарем Церковної Ради, секретарем 368 відділу УНС, УККА і головою Комітету Українських Громадських Організацій міста Маямі. Є членом Спілки Українських Журналістів в Америці. Від 1957 р. був співробітником видання перших двох томів регіонального збірника ”Шляхами Золотого Поділля”, а від 1970 р. членом редколегії третього тому цього збірника.
