пада 1918 р. Державнім Секретаріяті Барвінський став секретарем віровизнань і керівником Секретаріяту освіти. Коли 21 листопада 1918 р. українські війська покинули Львів, Барвінський залишився у Львові до кінця свого життя. Він відмовився прийняти від польського уряду пенсію і до кінця свого скромного і трудолюбного життя займав непримиренне становище до польських окупантів і таким чином повалив легенду про своє угодовство.
Останні роки свого життя присвятив Барвінський викінчуванню своїх спогадів. Він плянував видати їх 8-ох частинах, одначе, на жаль, досі появилось друком лише дві частині. Ненадруковані частини спогадів залишились у Львові, і доля їх невідома. Там напевно є багато цінних матеріялів про його наукову та політичну діяльність за час його майже 40-літнього перебування у Львові до смерти в 1927 р.
О. Ісидор Сохоцький кінчить свій нарис про О. Барвінського такими словами: "Барвінський був людиною незвичайно поважною і тактовною, мужем невичерпаної енерґії, непохитної волі, невпинної праці і чистого характеру. Все, що робив, робив з думкою прислужитися своєму народові. Заслуги його для українського народу дуже великі. Мало було в Галичині людей, що залишили б стільки слідів своєї праці на всіх ділянках національного життя, як Барвінський. Він вложив неодну цеголку у фундамент української державности".
ДЖЕРЕЛА:
1. Олександер Барвінський: Спомини з мого життя. Образки з громадського і письменського розвитку Русинів в 60-их рр. XIX століття. Перша часть. Львів 1912, стор. 336. Друга часть. Львів 1912, 404 стор. ч. 8: "Історичні постаті Галичини 19-20 ст." Стаття о. Ісидора Со-
2. "Серед Бүрі". Літературний збірник, виданий "Просвітою" у Львові 1919, стор. 360.
3. Наукове Товриство ім. Т. Шевченка. Бібліотека Українознавства ч. 8: "Історичні постаті Галичини 19-20 ст." Стаття о. Ісидора Сохоцького про О. Барвінського стор. 102-117. Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто 1961. ЖКБФМВ
4. Письмові інформації про родину Барвінських та знімки п. Марії Зеленої (внучки Барвінського) з Торонта.