Ця сторінка вичитана
НА СТЕЖИНІ ЧАСУ...
Неправда, що час безповоротно проминає,
бо чей же час початку ані кінця не має.
І не важно, як дні та місяці називаються,
вони лиш безконечно повторяються...
Земля і час у законі вічного кружляння
повторює роки, події і переживання.
Ми — люди, лише подорожні в кружлянні часу,
втоптуємо в ньому стежину коротку, малу...
І в кожного з нас на стежині є місце таке,
де минуле з майбутнім сплітається в одне.
Тоді вчора і завтра стає змістом сьогодні
і мікроскопійним слідом у часу безодні...
Тому конечним є запам’ятати людині,
як ітиме по цій короткій часу стежині,
що мусить на ній залишити такий же слід,
щоб унук гордо сказав:
туди йшов мій прадід
і дід...
Ірина Дибко-Филипчак: “На крилах дум“ (поезії)
