Про Олександра Барвінського, одного з найвидатніших культ.-освітніх та політичних діячів другої половини 19-го та початку 20-го сторіччя, не появилася досі, за виїмком кількох статтей, жадна більша наукова праця.[1] Про нього згадав у 1-му томі ’’Шляхами Золотого Поділля” небіжчик проф. д-р Микола Чубатий, уродженець Тернополя, у своїй статті ’’Історія Тернополя та Тернопільщини” ст. 47-50. Але про цього велиго пробудителя національної свідомости міщан та селян галицького Поділля, зокрема організатора культ.-освітніх установ Тернополя і Тенропліьщини, належиться більша, повніша згадка, і це спонукало автора цих рядків написати про нього окрему статтю. Метою цієї статті є накреслити на основі доступних матеріялів коротку сильветку Барвінського, вказати на великі осяги його муравлиної праці в Тернпільщині і коротко торкнутись його видавничої, наукової та політичної діяльности у львівський період його життя.
Як основу до цієї статті використано в першу чергу незвичайно цінні спогади О. Барвінського ’’Спогади з мого життя. Образки громадського та письменського розвитку Русинів в 60-тих рр. 19 сторіччя”. Натомість про його дальшу наукову, видавничу та політичну діяльність у Львові маємо мало джерельних матеріялів. Знаємо, що Барвінський продовжував писати свої спогади у Львові, про що він згадує у своїй статті про Володислава Федоровича, поміщеній у літературному
- ↑ Про Барвінського писали: Іван Еміліянович Левицький. Александер Барвинскій вР исторіи культурного движеня руского народа на Прикарпатю: біографично-історичньий очерк. Володимир Лукич Левицький (псевдо Домонтар): "Олександерь Барвінскій, его жите и діяльность“. Львов 1891, 14 стор. (Про це дивись "Спогади“ т. II, стор. 351-352.)
