Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/68

Ця сторінка вичитана

На провесні, як лише сонце стопило сніг і вітер просушив землю, вибиралася тернопільська молодь до Гаїв на перші весняні квіти. Першими квітами весни були скорозріст-підсніжник, синя проліска та жовті дзвінки первенця лікарського ’’прімулі”. А коли настав чудовий місяць травень, Гаї вкривалися свіжою зеленою шатою. Цвіли фіялки, спершу блідо-голубі, а згодом фіолетні, конвалія і черемшина.

В половині червня, коли кінчилось навчання у школах, починались прогулянки молоді до Гаїв на суниці, полуниці та ранні черешні. Дуже часто перші, найкращі черешні падали жертвою непрошених гостей — шпаків, ворон, сорок та інших птахів. Дехто з міщан мав у Гаях свої ділянки лісу-саду, у яких, побіч інших овочевих дерев, найбільше було самородних черешень.?

Гаївчани мали свою гарну церкву під покровом св. Івана Христителя, у якій в день патрона відбувався урочистий храмвідпуст. Церква належала до тернопільської парафії, і її кожної неділі обслуговували наші священики: о. Тимотей Сембай, о. Іван Пасіка, о. Степан Ратич, о. Андрій Стасюк та інші. На храм св. Івана приходили з довколишніх сіл процесії включно з тернопільською із Свят-Успенської церкви. Велику Службу Божу правив звичайно парох Тернополя о. кан. В. Громницький у сослуженні двох найвизначніших священиків, уродженців Гаїв — о. Івана (чернече ім’я Яким) Сеньківського ЧСВВ і о. Володимира Чубатого. Після релігійних відправ гостили гаївчани своїх приятелів, прочан обідом, медом та овочами.

Найбільша празнична гостина відбувалася в домі Сеньківських, де зТжджалася вся велика родина. Це ж були іменини о. Івана, знаменитого проповідника, людини незвичайно лагідної та милої вдачі. О. Івана арештували в 1941 р. більшовики в Дрогобичі і вивезли на Сибір, і слід за ним загцнув. Господарі частували гостей знаменитим питним медом та вишнякомчерешняком власного виробу. Варто згадати при цьому про господаря дому, Семена Сеньківського, людину незвичайно побожну і працьовиту. Його день праці починався удосвіта і кінчився пізньо вночі. Роботи в нього було дуже багато. Треба було працювати в полі, в саді, в пасіці, допильнувати челядь, доглянути худобу. Свою працю починав він завжди з Богом. Щодня вранці ходив до Тернополя, до церкви Різдва Христового (Середньої) на першу Службу Божу. Від його до-