львівської ’’Громади”, згадує Барвінський, був палкий, здібний та рухливий, навіяний месіанізмом Данило Танячкевич, питсмець духовної семінарії. Він став справжнім апостолом народної ідеї між молоддю, почав широке листування із старшими гімназійними учнями в краю. Таким чином приготовив Танячкевич по гімназійних містах підвалини для заснування Тромад”.
Заходом Михайла Чачковського (згодом пароха в Товстім біля Грималова) основано ’’Громаду” в Тернополі на весні 1864 р. В той час було політичне напруження (польське Січневе повстання), і з тієї причини проголошено стан облоги. Члени ’’Громади” були наражені на небезпеку не лише з боку шкільної, але ще більше з боку військової влади. Одначе ’’Громада” найшла собі приміщення на піддашші кам’яниці Стопчинського, напроти резиденції... полковника. Там почувала себе найбільш безпечно.
Всі члени “Громади“ були дуже обережні, щоб себе чимнебудь не зрадити. Не було жадного писаного статута ані протоколів. Для більшої певности, для збереження тайни та для піднесення святочного настрою духу складав кожен новоприйнятий член ’’Громади” присягу, ”що нічого не зрадить і що весь вік буде трудитися для добра свого народу”. ’’Мене, — пише Барвінський, — впровадив до ’’Громади” весною 1865 р. мій шкільний товариш від першої гімназійної кляси, її перший голова Іван Пулюй (опісля професор і ректор Політехніки в Празі, світової слави винахідник променів радію та електронічних апаратів), — і перед ним зложив я присягу. Наша ’’Громада” була справжньою школою науки рідної мови, літератури й історії, саме тих предметів, яких ми в школі або дуже мало, або й зовсім нічого не могли навчитися. На суботніх, недільних або святочних сходинах виголошували члени ’’Громади” промови, відчити, деклямації. ’’Громада” мала свою бібліотеку, яку з уваги на безпеку переносили з місця на місце”.
Моя бабуня оповідала мені часто про цю ’’Громаду”. У неї були на станції в 1880-90-тих роках гімназійні учні, члени ’’Громаду”. Один час приміщувалася ця бібліотека у нашому домі нау&улиці Дороша. Про це згадував проф. Павло Дяків на годині української літератури у восьмій клясі тернопільської гімназії, в моїй клясі. Він казав, що й сам приходив позичати книжки до нашого дому. Члени ’’Громади” відбували свої святочні сходини з нагоди різних народніх свят, зокрема
