в день ювілею свій авторський речиталь з вибраних сцен п’єси ’’Наймичка”. На жаль, не діждалась цього ювілею, померла у Львові 6 липня 1965 р. на 86-му році життя.
Мабуть, єдиний з акторів цього театру залишився в живих Теофіл Демчук, відомий театрознавець, літописець спогадів про українські театри та корифеїв нашої сцени. Він написав теж кілька спогадів про цей театр, включно з останнім цього року. Він проживає в Польщі і ділить сумну долю українських лемківських примусових переселенців. Часто поміщує свої спогади в літературному й популярно-науковому журналі ’’Наша Культура” — місячному додатку тижневика ’’Наше Слово”, яке виходить вже 26 років у Варшаві.
Закінчуючи ці рядки про наш театр, хочу підкреслити не лише його професійну працю у вишколенні багатьох нових адептів сцени, які згодом увійшли до наших театрів в Україні, включно із славнозвісним ’’Березолем”, але також ту велику роботу, що він її провів серед населення Тернополя і Тернопільщини. Своїм живим мистецьким словом театр будив і скріпляв національну свідомість народніх мас. Він передусім розкрив очі і душу нашим рідним братам з-над Дніпра, які в мундирах царської армії переконалися, що тут у Галичині живуть не ’’австріяки” чи ’’германці”, але такі ж самі українці, сини одного народу! В цьому аспекті наш театр блискуче виконав свою місію-призначення. його мистецька робота, активна участь у громадському житті буде записана золотими буквами в історії давнього Тернополя.
