п’єса. Чарівна пісня бандуриста, якого грав сам Рубчак, згадує Чуб, вдарила буревієм по залі театру і багатьом кубанцям заглянула в серце. Бандурист Рубчак співав:
Про козацькую долю згадав...
Але перед третьою стрічкою Рубчак завагався. Співати, чи ні? Та щось нестримне вмить перемогло вагання, і пісня гриміла далі.
В своїм блиску і славі своїй...
Співаю — пригадує Рубчак — а сам споглядаю на полковника, що сидів у першому ряді, і помічаю, як у нього на щоці покотилась сльозина. Після вистави зайшов полковник за лаштунки і міцно стиснув кобзареві руку. — Так оце ви такий москаль? — Тихо, — зупинив його полковник і додав: Дай Боже, щоб ваша дума здійснилась.
З інших акторів запам’ятав я собі Ярослава Сенькова, високого, гарного брунета, який знаменито відтворював демонічні постаті, його роля вбивника ’’Каїна” тримала у великому напруженні всю авдиторію. Знаменитим був його партнер в ролі ’’Авеля” Володимир Калин, що завдяки своїй лагідній вдачі з великим чуттям і внутрішнім переживанням виконував цю ролю. Дуже добрим коміком був Мар’ян Крушельницький. Його невеликий ріст надавав особливого забарвлення його комічним креаціям. Оригінальним коміком був теж Теофіль Демчук в ролі Джури (’’Шельмекко денщик”) і Старости (’’Сватання на Гончарівці”). З жінок актрис пригадую Ганну Юрчакову в ролі Марусі (”Ой не ходи Грицю”), яка неначе сама переживала незавидну долю Марусі. Теодосія Бенцаль була незаступною в ролі Одарки (’’Запорожець за Дунаєм”). Вона знаменито виконувала ролі матерів, баби цокотухи, поважних матрон тощо. У ролях доньки, дівчини-любовниці найкращою була ніжна білявка Марійка крумпівна. Дуже добрі успіхи мала Марійка Калин у ролях кокеток і рафінованих аманток. Своєю з природи енергійною вдачою вносила багато темпераменту-життя в цих ролях.
Не зважаючи на важкі умови царської адміністрації, театр брав живу участь у громадському житті нашого міста.
