ної будови, умів завжди в різних ситуаціях зберегти рівновагу духу, вмів добре модулювати голос, а це дуже важливе у підказуванні тексту роль. Він не лише суфлерував, але давав знаки оркестрі, хорові, солістам, акторам за коном, одним словом керував усією акцією на сцені. Між ним і акторами майже ніколи не доходило до конфліктів за виїмком... Рубчака, який з засади не вивчав як слід своїх роль, але дуже часто імпровізував та вставляв свої ’’інтермедії”, чим утруднював працю Ходорівського. Але з уваги на його вік та акторський стаж все йому прощалося, а публіка не зауважувала... Кілька разів залишав він свою суфлерську будку, щоб виступити на сцені як актор. Я добре пригадую собі його кремезну постать у живій картині С. Черкасенка ’’Про що тирса шелестіла”, що у ній наші актори по-мистецьки відтворили живу картину Івана Репіна ’’Запорожці пишуть лист до султана”.
У моїй пам’яті збереглися деякі креації роль наших акторів. Микола Бенцаль був знаменитим виконавцем як драматичних, так і комічних роль. Його фізична краса — стрункий, гарне обличчя, ясний зір, м’яка мова у чистій літературній формі — завжди чарувала публіку. Він був неперевершений у ролі Отецька і Гриця, знаменитий був у комедіях Тобілевича, особливо у маловідомій ’’Паливода”. Вже пізніше у 1920-30-их рр. мені доводилося бачити його в історичних драмах, в ролях гетьманів, які він виконував з таким глибоким чуттям і зрозумінням, що, мабуть, ніхто з наших галицьких акторів їх краще не виконував. Іван Рубчак, сеньйор наших акторів, який поруч Йосипа Стадника найдовше виступав на сценах наших театрів, захоплював всіх своїм грімким басовим голосом, своїми рухами, мімікою. Тим способом він не лише надробляв свої ролі, але творив їх оригінальні інтерпретації. У двох ролях він був недосягнутий, а саме в ролі Карася (’’Запорожець за Дунаєм”) і в ролі багатого свинаря (’’Барон циганів”).
Влітку 1916 р. біля будинку ’’Міщанського Братства” зупинився полк кубанських козаків, згадує у свойому спогаді про І. Рубчака Дмитро Чуб. Полковник звернувся до Рубчака, який тоді заступав Бенцаля, з проханням дати виставу для козаків. Рубчак радо на це погодився і подав полковникові список вистав. Полковник вибрав ’’Невольника” і зразу заплатив 600 рублів за виставу. Козаки заповнили залю, і за годину почалась
