Рубчак, 5. Теофіль Демчук, 6. Мар’ян Крушельницький, 7. Володимир Калин, 8. Януарій Бортник, 9. Ярослав Сеньків, 10. Микола Офільчик, 11. Леонід Міхенко, 12. Володимир Бурбела, 13. Фавст Лопатинський, 14. Микола Задорожний, 15. Шустакевич (імени не пригадую), 16. Юліян Ходорівський, 17. Пилип Басса. 18. Теодосій Ковальський, 19. Севастіян Зубрицький, 20. Віктор Супінський, 21. Адам Герасимович, 22. Хруповський (імени не пригадую), 23. Іван Чубатий, 24. Петро Вацик та інші, яких годі пригадати. До жіночого театрального ансамблю належали: 1. Марія Чернявська-Костева, 2. Теодосія Бенцаль (перша жінка Бенцаля), 3. Фільомена Лопатинська, 4. Ганна Юрчакова, 5. Антоніна Осипович, 6. Льоня Будзинська, 7. Марія Калин, 8. Ольга Ковальська, 9. Ольга Волинець, 10. Тетяна Голуб, 11. Стефанія Брояківська, 12. Ганна 'Бабій, 13. Ганна Брояківська, 14. Марія Крумпівна, 15. Ольга Василишин (опісля заміжна Басса), 16. Августа Наївна (опісля заміжна Хома) та інші.
Репертуар театру складався з 52 п’єс. Кожну новопідготовану виставу сприймала публіка, а зокрема військо зі щирим захопленням. Дуже часто всі квитки на вистави були випродані, і тоді солдати вилазили з-надвору на вікна, які під їхнім напором тріщали, а скло сипалось на залю... Це свідчило про те, якою популярністю втішалися вистави нашого театру. Поруч вечірніх вистав відбувалися теж і пополудневі для війська, очевидно, за дозволом військової влади. У зв’язку з тим, що моя покійна мати (до спілки з дядьком) орендувала буфет у цьому театрі, я помагав їй де в чому і мав змогу побувати майже кожного вечора в театрі, знав особисто всіх акторів. Звідсіля й походить моє знайомство та обізнаність з цим театром. Згодом уведено в театрі т. зв. бенефісові вистави, з яких прибуток ішов на користь одного актора чи акторки, які грали головну ролю. Після закінчення такої вистави публіка, а особливо старшини робили овації, давали їм квіти, дарунки. Дуже часто таких акторів запрошували старшини з усім театром до ресторану, в якому влаштовували прийняття. При таких оказіях наші актори відкривали не одного українського патріота, не одно щире серце, яке билося під сіро-зеленою московською уніформою.
Важливою функцією в театрі було суфлерування. Таким незамінним суфлером був Юліян Ходорівський. Він сам, кремез-
