ського і директора учительської семінарії Володислава Боберського, а мене секретарем. Етнографічна вистава мала дати образ населення східньої Галичини, його ноші, звичаїв, способу життя, а у зв’язку з цим чотири типи селянських хат: подільської, наддністрянської, надбужанської та гуцульської з обійстями, мали доповнити живим образом предмети вистави. Окрім цього з 45 повітів східньої Галичини мала прибути на виставу група селян і міщан в народних одягах. Для кращого зобреження народних звичаїв, постановлено вивести перед архикнязем картину обжинок сільського народу з обрядовими співами і танцями при народній оригінальній сільській музиці”.
Барвінський поставив ще додаткове внесення, щоб хор який складався із сотні сільських співаків, заспівав під проводом о. Иосифа Вітошинського, пароха Денисова, на честь архикнязя скомпоновану проф. Н. Вахнянином кантату, ввечері після приїзду архикнязя перед полковою палатою, та щоб на другий день вранці, перед від’їздом архикнязя на виставу, представились йому представники філії Т-ва ’’Просвіта”, Фундації князя Константина Острозького та Руської Бурси. Члени комітету, поляки, нерадо погодилися прийняти це внесення, але вкінці прийняли. Дехто з них, вийшовши до другої кімнати, говорив: ’’Вшистко руске, вистава руска, кантата руска, товажиство руске, то ми не мами тутай цо робіць...”
Почалася інтенсивна праця навчання сільських хорів, які крім кантати мали проспівати народний гимн та Многая Літа. Цю працю виконував о. Й. Вітошинський і о. Амвросій Крушельницький з Білої (батько нашої славної оперної співачки Соломії). Обидва отці їздили по селах, збирали по два-три хори разом, а два дні перед приїздом архикнязя провели генеральну пробу в Тернополі.
До приготування програми обжинок із народними обрядами, співами і танцями, запросив Барвінський Романа Бачинського (адвокатського конципієнта) знаменитого танцюриста, який разом з Барвінським їздили разом до Березовиці Великої, вибрали 25 пар парубків і дівчат і проводили з ними проби навчання на майдані недалеко цісарського гостинця.
Нарешті закінчено з великим вкладом праці, зокрема Барвінського, всі приготування до приїзду архикнязя. Місто було святково удекороване, перед залізничим двірцем зібралися
