”Введення в життя фундації кн. Острозького (ст. 191, II том), уконституовання і вибір управи, викликало між руським міщанством почуття народної свідомости, оживило в нім давно завмерлу історичну традицію і викликало серед нього певну гордість автономічною міщанською інституцією. Фундація кн. Острозького була від початку її існування аж до Другої світ, війни постійно в наших міщанських руках. Вона допомагала зубожілим міщанам спокійно доживати свого віку, а згодом була також осідком наших дітей-сиріт, якими дбайливо опікувались Сестри Служебниці. Фундація була також великою допомогою для тих не надто заможних міщан, які мали змогу найняти кілька моргів поля, з чого, після оплати збіжжям чи грішми, одержували додаткові прибутки. Фундація була справді автономною міщанською інституцією, до якої, за виїмком контролі місцевої адміністрації, не могла встрявати ні австрійська, ні польська займанщина”.
На іншому місці (ст. 343, II том) згадує Барвінський про вибори до Громадської Ради в Тернополі: ”В жовтні 1885 р. вибрано мене до Громадської Ради. До Ради входило 36 членів, з тих половина жидів, а друга половина поляків і українців (в місті було около 10.000 українців, 9.000 поляків і 12.000 жидів). З українців, окрім мене, увійшли ще до Громадської Ради гімназійний професор Віктор Загайкевич і трьох міщан:
Андрій Сатурський, Василь Чумак і Тома Кордуба, однак Кордуба помер ще перед уконституованням Ради, і на його місце увійшов перший заступник жид, так що жиди мали 19 радних, отже більшість, поляки з українцями мали 17. Досі деякі наші радні, як о. Василь Фортуна, посол до Сойму, декан і парох Тернополя, і адвокат Володимир Лучаковський промовляли на засіданнях Ради по-польськи. Перший раз на засіданні Ради 9 вересня 1886 р. промовив по-українському О. Барвінський. За його прикладом пішли Василь Чумак і Андрій Сатурський”.
З якою пошаною і любов’ю відносилися тернопільці до свого духовного провідника, свідчить опис прощання Барвінського, який після 17-річної праці на освітній і народній ниві в Тернополі переселився 4 листопада 1888 року до Львова. Барвінський наводить допис з Тернополя, поміщений в ”Ділі” 4 листопада 1888 р. (ст. 363, II том). Дописувач писав: ”Опустив Тернопіль щирий діятель на Подільській Русі п. Олександер Барвінський переселяючись до Львова. Хоч виїзд його припав скорше, як того сподівалися, то до попращання його
