Присвячую пам’яті моєї бабуні
Антоніни з Чубатих Остап’юк
Про Тернопіль і його мешканців збирав матеріяли після Першої світової війни проф. Павло Дяків, який і задумував видати їх у формі історичної розвідки. Майже напередодні Другої світової війни він видав частину тієї задуманої праці під заг. ”Міщанське Братство в Тернополі”. У цій книжці він накреслив історію і розвиток цього станового міщанського товариства і його ролю у суспільному і культурному житті Тернополя. Сумніваюся, чи хто-небудь у ЗСА має цю книжку. Війна знівечила ці шляхетні задуми проф. Дякова. Його самого вивезли більшовики з Тернополя у червні 1941 р. разом з багатьма іншими видатними громадськими діячами, і слід за ним загинув. Саме тому, щоб хоч частково заповнити прогалину і відтворити картину життя-буття тернопільських міщан у минулому на основі доступних мені матеріялів, я й пишу оцих кілька рядків.
До Другої світової війни було в Тернополі чимало джерельних матеріялів з історії міста і його мешканців. Особливо багато було їх у нашому парафіяльному уряді. Між іншими, були там рахунки за будову церкви Різдва Христового (т. зв. Середньої церкви), яку почали будувати 1 вересня 1608 року недалеко того місця, де стояла первісна дерев’яна. У парафіяльному уряді зберігалися також документи про наділення ґрунтами церкви Різдва і Чесного Хреста (надставної) князем Василем Константаном Острозьким. Оригінал тієї грамоти про фундацію був до Другої війни у ”Заведенні ім. кн. Острозького”. Багато матеріялів про історію міста було у річниках
