Сторінка:Богдан Ігор Антонич. Три перстені (1934).djvu/77

Цю сторінку схвалено
КІНЧАЮЧИ


Кінчаючи цієї книги
співні, п'янливі сторінки,
не думай, друже, що у них я
горіти зможу крізь віки.

Із поривань, надхнень, одчаю
останеться лиш попіл мрій.
Бо ж пам'ятник крихкий лишаю
турботі й радості своїй.

76