Цю сторінку схвалено
ВІЩИЙ ДУБ
Сніг зеленіє в світлі ночі,
сніг блакитніє в світлі дня.
Цей дуб то дерево пророче,
корява ліра з його пня.
Сніг попеліє в сірий вечір,
щоранку у вогнях цвіте.
Із рани сонця кровотечі
бють в царство снігу золоте.
Лиш дуб один крізь біле море,
дельфін рослинний, в даль пливе
і лірою сніг-саван поре,
віщуючи життя живе.
КОЛОДІЙСТВО
Вже сонця колесо збиває стельмах,
ще обруча до осі полумяної!
Цим возом їхатиме завтра Зельман,
ключар і староста гульби весняної.
Відносить стельмах сонце ковалеві:
— »Обруч найбагряніший викуй, майстре мій,
щоб сонце жевріло ясніш від гриви лева
весні трояндній й осені оайстреній!«
47
