Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Книга Лева (1936).djvu/41

Цю сторінку схвалено

АРКТИКА


Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,
червоні шиби моря в оливяних рамах,
де скелі льодові під снігом кучерявим
розсунулись поволі, мов таємна брама.


На бурунів хребтах качаються тюлені,
звірята сходять з зодіяка й червоніє
у сяйві магнетичних піль металь зелений
морів примарних, що подібні сонній мрії.


Мов синє оливо, заклякле небо висить
і череп місяця розбитий і безбарвний
упав на сніг, коли отари білих лисів
в країну небуття вела зоря полярна.

40