Цю сторінку схвалено
ПОЛЯРІЯ
Застигло море в чаші різьбленій із льоду.
Золотоустий місяць — містик у блакиті.
Полярні янголи колишуть Божі води
і звірі виють глухо спраглі і неситі.
Ще тут не доповзло людей руде хробацтво,
багрове небо на хребтах підносять лиси,
кити хвостами миють зорі й біле птаство,
мов стріли з звірокруга, непорушно висить.
Як Діва з зодіяка чеше карі коси
й горбатий Водяник закличе тіні з лігов,
земля, мов шкаралуща, гнеться і голосить.
Це душі мамутів бредуть червоним снігом.
39
