Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Книга Лева (1936).djvu/40

Цю сторінку схвалено

ПОЛЯРІЯ


Застигло море в чаші різьбленій із льоду.
Золотоустий місяць — містик у блакиті.
Полярні янголи колишуть Божі води
і звірі виють глухо спраглі і неситі.


Ще тут не доповзло людей руде хробацтво,
багрове небо на хребтах підносять лиси,
кити хвостами миють зорі й біле птаство,
мов стріли з звірокруга, непорушно висить.


Як Діва з зодіяка чеше карі коси
й горбатий Водяник закличе тіні з лігов,
земля, мов шкаралуща, гнеться і голосить.
Це душі мамутів бредуть червоним снігом.

39