ТРИ СТРОФИ З ЗАПИСНИКА
Мов птах, співає телефонна трубка,
мов чорний птях в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,
що вибереш: зненависть чи скорботу?
О, квітко звуків, в чорнім шовку сяєв!
Музика бє в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,
мов скнара заздрий на своє багатство.
Вже вмієш зорі на слова міняти,
вже висловиш вогонь душі страдальний —
наприкінці на досвід став багатий:
життя трудне мистецтво ненавчальне.
ЛІТНІЙ ВЕЧІР
Від спеки місто важко дише
й чоло його шорстке й червоне
під віялом нічної тиші
поволі стигне і холоне.
Тремке надхнення віддзвеніло,
застигло в мудрій вірша брилі.
Твоє чи не твоє це діло,
ти сам збагнути вже не в силі.
Крізь гамір дня незмінне »завжди«.
Заснеш,
заснеш без зір, поете,
життя на звуки розмінявши,
мов золото в дрібні монети.
24
