Цю сторінку схвалено
ЯВОРОВА ПОВІСТЬ
(Мала балада)
Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі пяній від гріха́.
Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч похму́рний був і гнівний.
Кущем, як мати, кучерявим
росте син явора й дяківни.
31. березня 1935.
ЧЕРЕМХОВИЙ ВІРШ
Вже ніч нагріта пяним квіттям
димиться в черемхо́вій млі,
і букви, наче зорі, світять
в розкритій книжці на столі.
Стіл обростає буйним листям
і разом з кріслом я вже кущ.
З черемх читаю — з книг столистих —
рослинну мудрість вічних пущ.
21. березня 1935.
36
