Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія. (1938).djvu/36

Цю сторінку схвалено

ЯВОРОВА ПОВІСТЬ

(Мала балада)

 

Мав дяк в селі найкращу доню,
дівчину явір покохав.
Почула плід у свому лоні
по ночі пяній від гріха́.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,
мов ніч похму́рний був і гнівний.
Кущем, як мати, кучерявим
росте син явора й дяківни.

31. березня 1935.

 

ЧЕРЕМХОВИЙ ВІРШ

 

 Вже ніч нагріта пяним квіттям
димиться в черемхо́вій млі,
і букви, наче зорі, світять
в розкритій книжці на столі.

 Стіл обростає буйним листям
і разом з кріслом я вже кущ.
З черемх читаю — з книг столистих —
рослинну мудрість вічних пущ.

21. березня 1935.

36