Цю сторінку схвалено
ДВА СЕРЦЯ
У вечір, в обрії, у спів
підем обнявшись перед себе.
Мов черепицю із дахів,
зриває вітер зорі з неба.
І відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
3. квітня 1935.
ТЕРНИНА
Немов метелик полумяний,
на кущ тернини сонце сіло.
У твої очі синьотьмяні
дивлюсь надхненно і несміло.
Коли нас ніч розділить сонних,
серця забються в нас окремо,
щербатий місяць снами томить,
чарує мертво і зелено.
Та не лякайся моя люба,
спокійно тої жди хвилини,
коли коханням день окрилить,
коли весна на кущ тернини
метелик сонця знов пришпилить.
29. березня 1935.
17
