Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія. (1938).djvu/17

Цю сторінку схвалено

ДВА СЕРЦЯ

 

У вечір, в обрії, у спів
підем обнявшись перед себе.
Мов черепицю із дахів,
зриває вітер зорі з неба.

І відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.

3. квітня 1935.

 

ТЕРНИНА

 

Немов метелик полумяний,
на кущ тернини сонце сіло.
У твої очі синьотьмяні
дивлюсь надхненно і несміло.

Коли нас ніч розділить сонних,
серця забються в нас окремо,
щербатий місяць снами томить,
чарує мертво і зелено.
Та не лякайся моя люба,
спокійно тої жди хвилини,
коли коханням день окрилить,
коли весна на кущ тернини
метелик сонця знов пришпилить.

29. березня 1935.

17